Сам на сам з собою ч.ІІІ.

На пляжі мене також зустрічали маленькі істоти, які пересувалися дуже швидко – спочатку, навіть складалося таке враження, що вони, не залишаючи жодного сліду на піску просто пролітали над ним! Але, придивившись уважніше, я побачила маленькі цяточки на піску, які виявилися слідами цих маленьких істот…тіло цих «тваринок» було майже прозорим : на перший погляд – м’ячик з 8-ма лапками і великими очима, які займали приблизно 16-ту частину всього тіла, - порівнявши розміри пісочних крабів (близько 1,5 см в діаметрі), то очі на цьому фоні були просто величезними!

Я не могла надивуватися природою півострова, яка просто зачаровує…здається, ніби все продумано настільки досконало, наскільки це тільки можливо. 

На   південному заході півострова - височіли скелі, які протягувалися на схід : з однієї сторони - такі лякаючі, а з іншої – такі древні, могутні та загадкові…а ось, південний схід - був повною протилежністю  південному заходу : навкруги був пісок – такий світлий та чистий, неначе природа сама опікувалась його непорочністю…я раділа, в глибині душі, що змогла знайти таке місце, де, як мені здавалося , ще не ступала нога людини. Роздумуючи над тим, що цей острівець є вагомою частиною мого існування – і це я говорю без перебільшення, оскільки, більшість важливих рішень пов’язаних з моєю роботою та особистим життям, були прийняті саме тут – в тишині та гармонії з природою. Роздумуючи над цим, я почула дзвінкий стук скла об скелю. Спершу я не могла зрозуміти, що ж трапилось і як скло могло потрапити на «мій» півострів? Я підійшла ближче до скелі і вдивляючись у воду, що сьогодні повністю викликало у мене, лише,  задоволення, оскільки, вода була кришталево - чистою, я побачила винну пляшку не звичайної форми. Вона була  - трикутною з виїмками для пальців посередині. Але, найбільше мене здивував колір. Він був неприродно синього кольору…майже чорного. Здавалось, що людина, яка виготовила цю пляшку – переплутала густину, точніше було б сказати, просто не дотрималася її…

Досліджуючи цю пляшку в руках, я виявила на ній комбінацію з восьми цифр «18//18//1881». Я не мала а ні найменшого  уявлення, що вони означають.  Не потрібно довго думати, щоб визначити те, що «ця комбінація» - не була датою виготовлення, оскільки, тоді, були б цифри лише до 12-ти, бо18-ти місяців просто не буває! Я почала перебирати всі варіанти в голові, які могли б мені допомогти у визначенні цього. Це  міг бути : номер партії, рік  виготовлення вина чи навіть порядковий номер особи, якій це вино призначалося. Судячи з моїх сьогоднішніх суджень – це було безглуздя.